Ну нарешті... Нарешті я їду додому. Побачу тата, маму, сеструндію з маленьким винищувачем тёть (це я про плємяшика) і зятька (сестухіного муженька). Останній раз я приїздила туди з Едіком 14 січня,гг. Тож минуло лише 1,5 місяці. Враховуючи, що раніше я майже щотиждня їздила, а зараз щомісяця, а то й більше, я перетворююсь на маленьке скотинятко по відношенню до родини. Та це- можна мені вибачити бо зараз в мене ще один рідний домік з'явився :-).
А їду я додому тому, що мені треба зробити загранпаспорт, щоб поїхати на Пасху до Молдови, знайомитись з ріднею Едіка :-). Звісно, я сама могла б це зробити, та мій тато відведе мене туди за руцю бо в нього там знайомства якісь і тре і йому туди йти. Ну прям як в старі, добрі часи, гг... Тато веде за руцю доцю кудись, бо та ще мала й ніц не знає шо і як. Кумедно канєшно, але я з радістю буду тою малою, наче повернусь в дитинство на деякий час... Короче я рада, що їду додому, ось так:-).